Білкун Микола - книги

Микола Васильович Білкун (* 21 грудня 1928, село Привороття, нині Подільське Кам'янець-Подільського району Хмельницької області — † 17 червня 1995, Київ)  — український прозаїк, письменник-фантаст. Член Спілки письменників України від 1959 року.

Микола Васильович Білкун народився 21 грудня 1928 року в селі Привороття Староушицького району (нині село Подільське Кам'янець-Подільського району) в сім'ї вчителя. Правда, при народженні йому дали ім'я Комунар. Закінчив у селі Привороття початкову школу. Під час війни (до 1944 року) жив у селі Чердакли на Заволжі (нині селище міського типу, центр Чердаклинського району Ульяновської області Росії). Там навчався в школі й одночасно працював на торфорозробках. Батько Василь Євтихійович під час війни був замполітом 171-го винищувального авіаційного полку [1]. Загинув 1943 року.

1944 року Микола, якому ще не виповнилося 16 років, добровільно пішов до Радянської армії. Від серпня 1944 року — солдат-зброяр 420-го авіаполку III Білоруського фронту. Далі навчався у Київському військовому училищі самохідної артилерії. Після важкого поранення втратив ногу. Ще у шпиталі почав писати.

1950 року закінчив Вінницьку фельдшерську школу. Працював дільничним фельдшером на Поділлі — в селі Іванівці Барського району Вінницької області. Далі закінчив Вінницький медичний інститут (навчався у 1951—1957 роках).

Фейлетоніст (від 1957 року), заступник відповідального редактора журналу «Перець», заступник головного редактора видавництва «Радянський письменник».

Друкувався від 1952 року. Першу гумореску «Дорогі гості» опубліковано в «Перці». Перша повість «Валерій Коваленко» (газета «Молодь України», 1955), друга — «Однієї весни» (журнал «Дніпро», 1957).

Перші книжки — збірки гуморесок «Старий друг» (у «Бібліотеці „Перця“») та збірка нарисів «Золоті руки» (обидві — 1955).

20 червня 1992 року відвідав рідне село [2].