Чтение онлайн

— То, може, Сапфіра народилася й не для мене? — захвилювався Ерагон.

— Це можна було б припустити тільки в тому разі, якби ти їй не сподобався, — заспокоїв його Бром.

Слід сказати, що в глибині душі юнак був дуже здивований тим, що з багатьох людей в Алагезії дракон обрав саме його. Справді цікаво, скільки йому довелося чекати в яйці? Парубкові ставало моторошно від однієї тільки думки про те, що дракон міг провести в непроглядній темряві цілі десятиліття…

Тим часом Бром продовжував свою розповідь. Він докладно пояснив, коли й що саме дракони їдять. За його словами, доросла істота, яка тривалий час проводить спокійне життя, може обходитись без їжі довгі місяці, але в період спарювання має харчуватися щотижня. Одні рослини зцілюють їхні болячки, а від деяких інших дракони нездужають. Існують також різні способи чищення шкури та догляду за пазурами.

Далі старий розповів, яку тактику слід використовувати, коли атакуєш з повітря, а ще коли б’єшся з іншим драконом — пішим, верхи на коні чи на драконі. Животи цих істот захищено панциром, а вразливими місцями в них є тільки пахви. Ерагон увесь час перепитував Брома, і той був дуже задоволений такою цікавістю парубка. За цією розмовою вони навіть не помітили, як почало сутеніти.

Надвечір мандрівники були вже неподалік Терінсфорда. Там вони вирішили й заночувати.

— А хто був той Вершник, якому належав Зарок? — не вгавав Ерагон.

— Могутній воїн, — відповів Бром, — який свого часу наробив тут шарварку, маючи неабияку владу.

— Як його звали? — поцікавився юнак.

— Ось цього я тобі не скажу, — відрубав старий. І хоч як Ерагон не наполягав, Бром стояв на своєму.

— Я зовсім не маю наміру щось від тебе приховувати, — пояснив він. — Але зараз деякі знання можуть тобі зашкодити. Тож дозволь мені тримати їх при собі, доки ти не будеш готовий їх сприйняти. Це для твоєї ж власної безпеки, бо дехто схоче скористатися цими знаннями для злої справи.

— Може, воно й так, — сердито зиркнув на нього Ерагон, — але мені здається, що вам просто дуже подобається говорити загадками! А я не хочу витрачати свій час на такі дурниці, тож коли маєте сказати щось путнє, то кажіть, а ні, то не варто мене дратувати!

— Заспокойся. Свого часу ти про все дізнаєшся, — м’яко мовив Бром. Та парубок тільки зневажливо гмукнув.

Нарешті вони знайшли собі зручне місце для ночівлі. Коли мандрівники розпалили вогнище и почали готувати вечерю, до них приєдналася й Сапфіра.

— У тебе був час щось уполювати на вечерю? — спитав Ерагон.

— О, якби ви йшли трохи повільніше, — зіронізував дракон, — то я встиг би злітати до моря й повернутися назад.

— Не треба нам дорікати, — кинув Ерагон. — Коли в нас будуть коні, ми станемо рухатись куди швидше.

— Нехай і так, але чи цього буде досить, щоб наздогнати разаків? — не вгавала Сапфіра. — Вони випереджають нас на кілька днів і багато льє. Боюсь, що вони знають про наше переслідування. Інакше навіщо б вони залишали сліди, руйнували ферму й убивали людей? Хіба не задля того, щоб ти почав їх переслідувати?

— Не знаю, — замислено озвався Ерагон. Сапфіра скрутилася поруч, і хлопець притулився до її живота, насолоджуючись теплом. Бром сидів біля багаття, вистругуючи якісь палиці. Ні з сього ні з того він кинув одну з них юнакові. Та перелетіла тріскотливе багаття так стрімко, що Ерагон ледь устиг її схопити.

— Захищайся! — гукнув Бром, зводячись на ноги.

Зиркнувши на палицю краєм ока, юнак помітив, що ту було зроблено у вигляді примітивного меча. То що, невже Бром хоче з ним битися? І які ж шанси має старий? «Він хоче погратися, — почав злитись Ерагон. — Але якщо старий сподівається перемогти, то його чекає неприємний сюрприз».

Доки Бром обійшов багаття, юнак уже схопився на ноги. Якусь мить обидва стояли один навпроти одного, а потім старий кинувся вперед, вимахуючи палицею. Ерагон спробував заблокувати удар, та не встиг. Він голосно зойкнув, коли Биом влучив ЙОМУ по ребрах. і ледь не впав навзнак.

Розлютившись, Ерагон і собі зробив випад, але Бром легко відбив його атаку. Потім парубок спрямував палицю до голови старого, але в останню мить викрутив її, намагаючись поцілити йому в бік. Над табором залунав гучний стукіт. «Імпровізація — це чудово!» — вигукнув Бром, зблиснувши очима. Він зробив блискавичний рух рукою і завдав несподіваного удару. Ерагон, як сніп, повалився на землю.

Він прийшов до тями аж тоді, коли йому хлюпнули в обличчя водою. Ерагон звівся на ноги й присів, не в силі вимовити жодного слова. У голові гуло, а по обличчю стікала кров. Над ним стовбичив Бром із казанком талої води в руках.

— Це було зовсім не обов’язково робити, — нарешті озвався Ерагон, насилу звівшись. У нього паморочилося в голові, й він ледь стояв на ногах.

— Та невже? — звів брови Бром. — Справжній ворог не буде пом’якшувати удар, тож і я не буду. Чи я маю потурати твоїй… незграбності лише задля того, щоб ти краще почувався? Не думаю. А тепер захищайся! — старий підняв Ерагонову палицю й тицьнув її парубкові в руки.

Ерагон тупо подивився на дровиняку й похитав головою.

— Облиште, з мене досить, — мовив юнак, відвертаючись від старого, і знову ледь не опинився на землі від удару по спині. Аж загарчавши від люті, юнак озирнувся.

— Ніколи не повертайся до ворога спиною! — гукнув Бром, кинувши палицю Ерагонові й знову атакуючи. Під його натиском Ерагон відступав, кружляючи довкола вогнища.

— Притисни руки до боків. І весь час підгинай коліна, — наказав старий. Раз по раз даючи поради, він зупинявся, аби показати Ерагонові, як саме виконувати той чи той прийом.

— А тепер зроби це ще раз, тільки повільніше! — лунало над галявиною. Так вони довго вивчали одну позицію за іншою, чітко визначаючи напрямок ударів, аби потім продовжити битися по-справжньому. Ерагон вчився дуже швидко, та, попри всі зусилля, йому не вдавалося тримати Брома на належній відстані.

Коли вони закінчили урок, Ерагон зі стогоном упав на свою підстилку. У нього боліло все тіло — Бром аж ніяк не збирався його жаліти. Сапфіра несподівано захихотіла, закопиливши верхню губу й показавши ряд чудових білих зубів.