Шрифт:
Свєтка
Над Москвою лежав у небі порожній місяць, його жовтий диск начебто і не світив зовсім, а лише поблискував жовтим на тлі темно-зеленого неба.
Жителі столиці поспішали в цей холодний січневий вечір скоріше опинитися вдома. Одні були одягнені святково – поспішаючи святкувати Старий Новий Рік, інші – буденно, точно знаючи, що в цей вечір на них чекає тепла ковдра, чашка капучіно і теплий мурчащий кіт, в обнімку з яким вони і збиралися заснути.
Петро Сонцев, юний стажист глянцевого журналу, шукав очима свою дівчину. Вони домовилися зустрітися біля восьмої, біля входу в Тимирязевський парк.
Свєти ще не було, хоча на годиннику було вже вісім тридцять п'ять.
Пєтя набрав її номер. Пролунали гудки, і тут же заговорив її автовідповідач:
"Привіт! Якщо ви телефонуєте, але я вам не відповідаю, значить я мчу на всіх парах на місце нашої з вами зустрічі!" – і в трубці почулися гудки.
Свєтка! Петя посміхнувся і натиснув відбій. Він розкрив пакет з їжею з Макдональдсу, яку приготував для Свєти і почав захоплено жувати.
"Якщо Свєтка поїхала на таксі і застрягла в пробці, то вона ще може приїхати. Якщо ж у неї вилетіло з голови, що ми повинні зустрітися, то швидше за все її вже не буде." – розмірковував він, жуючи бігмак.
– Петька! Петька! Вибач за запізнення! Вже біжу! – Свєта помахала, стоячи через дорогу, і стискаючи в руці собачий поводок. Біля її ніг, виляючи хвостом, слухняно сидів Пупсик. Свєта дочекалася, коли стихне потік машин, і вони з Пупсиком перебігли дорогу.
– Приветик! – Свєта чмокнула Пєтю в губи, і посміхнулася.
– Чудово виглядаєш. – зробив комплімент Свєті Петька.
– Ой, спасибі, а збиралася насправді похапцем. Там такі пробки, ти собі не уявляєш …
– Можу собі уявити … 14 січня. Новий рік за старим стилем, всі їдуть клубочитися та святкувати.
– Ага, ось саме. Ні, щоб дома сидіти, олівьешку навертати! – Пєтя і Свєтка в унісон розсміялися.
– Хочеш нагетси? Бігмак я вже майже доїдаю …
– Зараза! Гаразд, давай нагетси.
Пєтя дістав з великого паперового пакета інший поменше, промаслений, заліз в пакет ще раз, дістав соус і передав Свєті.
– Ну, чим займемося? Може в кіно? – Пєтя запитально подивився на дівчину. Светочка наморщила лоб.
– Можна, можливо! А на що підемо?
– Зараз йде Дракула в 3Д, можна на нього.
– Ага. Давай.
Свєточка, Пжтя і Пупсик розгорнулися в бік Центру міста і попрямували до метро. Сьогодні на них чекала ціла кінопригода.
Коли Свєта і Петя вийшли з кінотеатру, Петя став імітувати напад вампіра, робив страшне обличчя, чим сильно веселив Свєту. Він гарчав і оголював свої невеликі ікла (ті, що у всіх є з народження), і робив вигляд, що нападає на Свєту.
Радіючи, і жартома, пара, ні про що серйозне не думаючи, йшла у напрямку до метро.
Вдача
На годиннику була 8 ранку. Петі терміново потрібно було повідомити Свєті чудову новину. Його головний редактор погодилася запросити її в якості фотографа для найближчої зйомки.
Він вибіг по сходах на дев'ятий поверх і подзвонив у двері.
Двері відчинилися відразу ж.
–
Пєтя! Нічого собі! Чого так рано?
– Свєта перейшла на шопіт – Мої ж сплять !! Тшшш! Проходь. – Свєта приклала пальця до губ і запросила хлопця увійти.
Опинившись в кімнаті у Свєти, Пєтя відразу ж приступив до справи. Розповів що за новина змусила його штурмувати її будинок в таку ранню годину.
Свєта невимовно зраділа такої новині.
– Пєтя, я не вірю, ти серйозно ?? Вона погодилася? Дозволила мені спробувати? Ааааа! Красава! – Свєта почала стрибати навколо Пєті, але тут же спохопилася, що батьки ще сплять.
– Так, Марія Олександрівна подивилася твої знімки і оцінила їх як цілком стоячі. Сказала, я готова попрацювати з цією дівчинкою. Якщо вона не проти втручання нашого стиліста, Оксани.
– Та не проти звичайно! Це ж мрія !!! Знімати для Вог !!! Ааааа! Пєтя! Я найщасливіший колобок на світі! – Свєта почала обіймати свого коханого, та так, що майже душила в обіймах.
– Будь готова завтра об одиннадцятій. Стартуємо на м. Червоні Ворота.
– Буду, коханий. Дай мені ще раз тебе поцілувати !! А, я все ще не можу повірити !!! – Свєта продовжувала стрибати, волаючи від захвату.
Пєтя залишив свою дівчину радіючою наодинці з собою, спустився на ліфті на перший поверх і вийшов на вулицю.
*****
Увечері цього дня, Петя їхав за дорученням Світлани Олександрівни в Хімки.
Погода була похмура похмурого. Чорні, налиті свинцем хмари ніби підводили підсумок всього сущого.
Петя крокував уздовж Проспекту Миру і розмірковував. "Якщо Свєтка залишиться працювати в Вог зі мною, то ми будемо частіше бачитися! Може бути тоді я зможу запропонувати їй переїхати до мене? Або запропонувати їй вийти за мене відразу? Навіть не знаю … Треба терміново з Ромкою порадитися."
Поступово на Москву опускається ніч.
Успіх
Марія Олександрівна Полуніна перебирала модні знімки з останньої фотосесії для їх журналу.