Чтение онлайн

Вже ж іди! Нехай по кажуть люди, що даремне загинула троянська сила й слава. Нехай Паріс уп'ється тим коханням, що ми за нього ходим у жалобі, нехай тим щастям серце навтішає, що ми за нього заплатили горем довічним! Се ж була мета преславна війни згубливої. Так доверши величну перемогу край Гелени в розкішнім гінекеї!

Паріс, налагодившись було йти, при перших словах Кассандри спинився і стоїть в нерішучості.

Де твій меч?

Паріс

Нащо той меч?

Кассандра

Узброєний ти досить шличком червоним, вишитим хітоном, трояндами та чорними очима? Для перемог твоїх сього доволі?

Паріс

(спалахнувши)

А для твоїх, скажи, чого бракує? Спитав би й я: Кассандро, де твій меч? Адже в твоїх руках він був сьогодні, чи ти ним запобігла честі й слави? Мовчиш, проречиста, забракло мови!

Кассандра

(мов прибита)

Прости, мій брате… правда… що ж… іди…

Паріс

(з дитячою радістю, забувши гнів)

Так, я піду… Я ненадовго, справді… Ні, ти не думай…

(вже на ході)

я піду по плащ, бо холодно… я хутко повернуся…

(Дедалі все прискорює ходу і хутко зникає в брамі царського двору).

Кассандра іде в храм і засовує за собою завісу на храмовім вході. Чутно голос флейти, бренькіт кітари і співи. Незабаром з'являється Сінон з флейтистом і кітаристом, що несуть удвох велику амфору вина. Сінон з кошиком овочів та з фіалом коло пояса, сам уквітчаний і на руці має скілька вінків. З другого боку йдуть з дровами та частками м'яса вартові, розпалюють перед храмом вогонь і заходжуються пекти м'ясо. Музики установляють амфору, вгородивши її в пісок, і лагодяться грати.

Сінон

(співає, флейтист і кітарист приграють)

На полях Асфоделонських, на долині Єлісейській ходять славою повиті тіні згублених героїв, та чого ж вони сумні?

Хор вартових

На полях Асфоделонських, на долині Єлісейській не цвітуть квітки.

Посеред співу 3-й вартовий сам одв'язує від Сінонового пояса фіал і починає пити, далі частує інших.

Сінон

(співає)

Понад Стіксом каламутним, понад Летою важкою ходять лаврами вінчані тіні наших незабутніх, та чого ж вони сумні?

Хор

Бо у Стіксі каламутнім, бо у Леті сумовитій не вино - вода.

Сінон

(співає)

Там, у Гадеса в палатах, перед троном Персефони поставали в вічній славі тіні наших оборонців, та чого ж вони сумні?

Хор

Бо у Гадеса в палатах, перед троном Персефони не бринять пісні.

1-й вартовий

(співає грубим голосом і невлад)

Понад берегом Кокіта ходять смутнії герої, в'ється дим від наших жертов, ллється кров від гекатомб, та чого ж вони сумують?

(Гукає).

Гей, антистрофу!

Кітарист

Одчепись, не хочу!

1-й вартовий

(співає далі сам)

Бо немає сала-м'яса, ані ситого стегенця, тільки дим та кров.

5-й вартовий

Щось не під лад.

1-й вартовий

Дарма, аби до речі!

Сінон

Сідайте, браття, до вогню хутенько. Хвала богам, ще ж ми на сьому світі, ще є вина, пісень, квіток доволі.

1-й вартовий

Та ще й м'ясця!

(Заходжується коло печива).

Сінон

(роздає всім вінки, а 1-му, що порається коло печені, сам насуває вінок на голову)

Налийте ж і мені,

(Йому наливають, він п'є. До 2-го вартового).

А ти чому не п'єш? Хіба не смачно?

2-й вартовий

(нерішучо)

Нема води…

3-й вартовий

Та нащо там вода? Сьогодні й чисте можна пить! Гуляймо!

2-й вартовий

Та чисте дуже в голову вступає…