Чтение онлайн

— Що я маю зробити?

— Пусту дрібницю. Дати прес-конференцію.

В царгородському Будинку культури імени адмірала Олега, де давали прес-конференцію два колишні апостоли Телесія, зібралося дуже багато журналістів — були представлені провідні інформагенції, газети і телеканали України і світу, був навіть власкор атлантидського офіціозу — газети «Посейдонський богомолець».

У передньому ряду сиділо троє осіб, що не були журналістами, — навпроти Сучимотузка ефектна красуня з високим бюстом, а навпроти Точикаменя — два симпатичні молодики з мобільними телефонами в руках.

Журналісти очікували на сенсацію, і вони отримали її. Виявляється, Телесій ніякий не просвітлений пророк, а звичайний шахрай і дурисвіт. Він володіє злочинною технікою зомбування людей, і всі його послідовники — це нещасні манекени, від яких страшний Телесій забрав їхню волю, а навзаєм нав'язав свою. Чинить усе це він абсолютно з корисливих мотивів, бо він, цей Телесій, страшенний грошолюб. Мріє стати більйонером за рахунок того, що вводить в оману легковірних слабодухів. Вони, Точикамінь і Сучимотузок, на щастя, вирвалися з його хижих пазурів.

У семи різних банках світу Телесій має таємні персональні рахунки!

Він змушує всіх своїх послідовників спродувати усе своє майно, цінні речі і навіть одяг, а гроші віддавати безпосередньо йому — Телесієви.

Телесій до того ж сексуальний збоченець, він чіплявся зокрема до Сучимотузка з непристойними пропозиціями.

Телесій — таємний алкоголік.

Телесій — наркоман.

Телесій, крім іншого, політичний інтриган, він активно створює мережу осередків сепаратистськи налаштованих елементів, які прагнуть відівати від України Стару Европу.

І нарешті Телесій — фальшувальник грошей. Він влаштував у Одесі, на Малій Арнаутській вулиці, підпільну друкарню, де зазомбовані ним фахівці карбують фальшиві банкноти номіналом у 100 та 500 гривень.

Журналісти, ціпеніючи від шокуючого потенціалу сенсаційної інформації, дружно усе це фіксували. Лише одна журналістка — Ярина Савойська — не піддалася загальній гнівно-обурливій ейфорії. Вона ставила екс-апостолам відверто провокаційні запитання, з відповідей на які звиклий до всього журналістський контингент знущально сміявся. Вона питала Сучимотузка, скільки разів він був одружений і чи не збирається робити це знов. Цікавилась у Точикаменя, чи не збирається він повернутися знову до фінансових справ і що спонукало його погодитись очолити один новостворений банк. Розпитувала про номери рахунків Телесія у банках світу. Вона ще багато чого хотіла спитати у екс-апостолів, але ведучий прес-конференції більше їй не давав можливости це робити.

На загал, репліки підпільної тележурналістки трохи прояснили ситуацію з «викриттям Телесія» і посіяли в журналістських умах певний сумнів, але інформація пройшлася світом, обросла плітками, чутками та домислами і сприйняття населенням Телесія набуло якісно нового змісту — він теж!

Суспільство розкололося — частина вірила, що Телесій чесна людина, а звинувачення — наклеп і провокація, частина почала вважати, що Телесій — користолюбивий шахрай.

Точикамінь не став керуючим банком, а Сучимотузок — законним чоловіком звабливої Трояндини, і перше, і друге відкладалося до того часу, поки обидва екс-апостоли не дадуть свідчення у суді над Телесієм. Генеральна прокуратура України порушила проти Телесія кримінальну справу за цілою низкою неприємних статей — від політичних (зазіхання на територіальну цілісність Української держави і фальшування українських грошей) до простих карних (шахрайство і сексуальні домагання). Точикамінь із Сучимотузком мали бути головними свідками, а для забезпечення їхньої безпеки їх взяли під охорону бійці новоствореної служби — НКВЗ і помістили у спеціяльний готель для почесних гостей на одному з островів Егейського моря. Вікна у тому готелі були чомусь заґратованими. А коридором походжали озброєні бійці-енквізитори у зловісній чорній уніформі зі срібними емблемами НКВЗ на петлицях, що зображували розведені кліщі і меч лезом догори. Таке поєднання цих предметів нагадувало два дзеркальні симетричні тризуби, а на мілітарно-поліцейському жаргоні цей знак отримав назвисько — павук.

Все було готовим для гучного процесу над одним із найхитріших і найстрашніших дурисвітів останніх часів. Затримка була за малим: десь щез Телесій зі своїми рештою десятьма апостолами. Президент Вернидуб у телефонній розмові натякнув полковнику Котигорошкови, що найголовнішим завданням НКВЗ на цьому етапі є — впіймати небезпечного злочинця Телесія, бо, власне, для цього й створювалася служба… Котигорошко, знервований і виснажений, ледь не послав свого любого президента за фельдфебельською адресою, але вчасно стримав себе.

— Якщо ви не впіймаєте Телесія, полковнику, то я не бачитиму жодного сенсу у подальшому існуванні НКВЗ та у носінні погонів полковника осавулом Котигорошком!

Ах, ти так, подумав Котигорошко, ну, постривай! А вголос сказав:

— Впіймаємо, пане президенте!

— Коли?

— Найближчим часом.

— Це треба зробити за два тижні, бо в день першого весняного місяця має відбутися страта.

— Страта?

— А ви що думаєте, полковнику, що найсправедливіший у світі український суд засудить до якоїсь іншої, ніж смерть, кари цього вкрай небезпечного злочинця?

— Я нічого не думаю, пане президенте, якщо треба впіймати Телесія за два тижні, то я зроблю це! — крижаним тоном відрапортував Котигорошко.

— Чуєш, Вишнеславе, — полагіднішав президент, — подейкують, що цей Телесій емігрував у Атлантиду, і вони надали йому політичний притулок. Якщо так, то його не дістанеш. Треба придумати версію на цей випадок.

— Ми знайдемо злочинця Телесія, де б він не був, — не підтримавши президентового примирливого тону, холодно сказав Котигорошко, — де б він не був, хоч на дні океану, хоч у космосі, хоч і на Північному полюсі, за два тижні його буде заарештовано!

Саме під час цієї розмови у Котигорошка відбулась кардинальна зміна поглядів на життя, на владу і на долю. Це ж оцей по суті бандит, який злочинним шляхом (я ж знаю, як) став президентом України, буде вирішувати мою долю?! Та хто він, зрештою, такий?! Гм… А чи не час уже з користю для себе скористатися із тієї страшної таємниці, яку заповів мені вмираючий Яблуненко? Але спочатку треба злапати їм цього Телесія, треба показати цим нікчемам-тріумвіархам свою силу. А там побачимо…

У кабінет, постукавши, ввійшов один з Котигорошкових заступників сотник Полотняк.