Чтение онлайн

здавалися сліпими. Дорослі з оточення Терезки були впевнені, буцім встигли

побачити все, і це робило їх важкими і кумарними.

Тому з дітьми їй було легко. Вони виділяли якесь молочко.

Літо цього року видалося їй найтихішим літом у житті. Кожна дія, кожен жест

вібрував, особливою увагою, наче перебував у фокусі невидимого ультрафіолету.

Кожен погляд заштовхував її у німоту - затишну, віддалену і прохолодну. Якось

цим поглядом вона збила з ніг перехожого.

Снідала вона салатом із посолених настурцій на олії та канапкою з сиром.

Запивала це чаєм - чорним, якщо виспалась, і зеленим, якщо ні. Вмикала

радіоколгоспник. Зранку їй подобалося, як від холодних стін кухні

відбивається голос диктора, той самий, що у дитинстві.

По трапезі Терезка викурювала сигарету. Палила вона вже понад рік, і

збиралася кинути. Бридкий смак заїдала двома ложками згущеного молока або

жменькою митих родзинок.

Потім націджувала воду в пластикову пляшечку з-під лимонаду, вдягала шльопки

і набирала з баклажки повний рот води. Замикала квартиру і рушала геть.

Відколи Терезка почала збирати «води тиші», її накрило світлом.

Літо звучало як масивний гул безмов'я. Очі стали гарячими, розкрилися по

кутиках і безперестанку іскрили. Цілий день Терезка слухала, як за спиною

шльопають по п'ятках шльопки. Гіпнотично.

Всі речі, що з ними доводилося мати справу цього літа, чомусь поверталися тим

боком, з якого роздивлятися їх було найприємніше. Цілолітня тиша і

безстрашність закували її у сяючу невидиму броню - міцну й невагому. І жодна

неприємність не могла підкрастися ближче, ніж на відстань прямого копняка.

Невидима сила напнулася довкола неї прохолодним вітерцем, що циркулював зліва

направо і зверху вниз, а також у зворотніх напрямках, наче Терезка стала

невеличким циклоном.

Терезка,

(цей кажан серед білого дня - цей прозорий, нечутний ;нетопирець із

розфокусованим поглядом, шустка вечірниця (гігантська, нічниця триколірна, великий підковоніс, широ-ковух звичайний - навіть не знаю, з ким ще

порівняти: вони всі гарні)

уся ця кажаняча, лилична, розфокусованоока Терезка слухала шльопанці, лазила

Львовом і рахувала ворон. (Бувало, вона занурювалася в себе так глибоко, що

все довкола зникало. Видавалося, ніби не йде вона, а пливе повітрям, як

мовчазний цеппелін, з кожним кроком здіймаючись усе вище й вище. Інколи вона

здіймалася так високо, що аж скроні торкались верхівок дерев.

Але варто було впіймати себе на цьому, як думки поверталися, а п'ятки знову

торкали бруківку. Тоді Температура спльовувала воду в порожню пляшечку і

набирала до рота свіжої.

У хвилини перепочинку Тереза прикривала долонею очі від сонця і дивилася за

обрій так напружено, ніби то був овид пустелі. Збоку вона нагадувала

маленьку, суху бушменку, дивовижно енергійну і світлу завдяки цілодобовому

перебуванню на свіжому повітрі. Скупу на слова, пряму, з небесно-сірими

очима. Непомітну та ембієнтну.

Вона роззиралася, ніколи не забуваючи глянути на небо. Цього літа все

виходило так, що, коли вона дивилася вгору, над головою пролітала чорна хмара

вороння. Вона бачила блакитне і чорне, і це було дивно.

Блакитне і чорне. Температура глибоко вдихала, набирала до рота свіжої води і

рушала вглиб пустелі.

Певне, так і було. Терезка виявилась останнім бушменом.

Іноді вона сідала під деревом, ховала пальчики на ногах у холодну траву, а

цибаті коліна - у спідницю. Розпру-жувала очі й видивлялася в тінь. Думала, чи не закрапати собі очі. Думала, куди дівся нафтизиновий бум.

Нафтизиновий бум у Львові почався ранньої весни, ще десь у березні.

Розгортався бум самовільно, з неперед-бачуваним розмахом. Хронологія того

сенсаційного наркоперевороту така:

У кінці лютого на котромусь російськомовному (певне, омському) сайті, присвяченому наркотикам, від декого hoo_Poe (e-mail: antihoopoe@yandex.ru) з'являється не надто переконливе повідомлення про галюцинаторну дію емульсії

кількох сортів очних крапель. Рецепт, спершу піднятий на кпини, за пару

тижнів здобуває серця сотень фармаколюбів, про що свідчать численні

повідомлення на тому ж таки сайті.

Початок березня - на споріднених тематикою сайтах з'являються десятки

захоплених відгуків щодо рецептури, запропонованої hoo_Poe. Інформація про

сенсаційну знахідку шириться Інтернетом із сервера на сервер. Центральні

поліси СНД криє нафтизиновою лихоманкою. Емульсію, одержану в результаті

змішування атропіну, лідокаїну, ксилометазоліну та інших складників, називають «архй». У колах, схильних до ажіотажу, вона приживається як

«плазма».

На третю декаду березня відважні експериментатори встановлюють:

– марихуана знижує дію «архе» практично до нуля;

– опіати й похідні барбітурової кислоти в поєднанні з краплями викликають

судоми астматичного характеру;

– мікшування з іншою комунальною фармакопеєю (кетамін, дипразин, галоперидол, похідні ефедрину, ацетон) призводить до анафілактичного шоку із загрозою для

життя.

З висновками не забарилися: «архе» починають приймати на чисту голову. Це