Чтение онлайн

Якийсь час вона приглядалася до закляклого від подиву натовпу, а потім рушила до центру тренувального поля. Ошелешені її появою воїни покинули свої вправи й притихли. За хвилину довкола запанувала цілковита тиша.

— А тепер спробуй зі мною! — раптом гукнула Арія здалеку, звертаючись до Ерагона. — Але на мечах!

— Вона хоче зі мною битися? — розгубився Ерагон.

— Сподіваюся, не на смерть, — пожартувала Сапфіра. — Давай, покажи, на що ти здатен. Я буду поруч.

Ерагон насилу зробив крок уперед. Йому не хотілося битись не через власну виснаженість після вправлянь із магією, а через те, що сама ельфійка могла бути слабкою після лікування.

«Мабуть, я битимусь упівсили», — вирішив благородний юнак.

Обидва супротивники зайняли бойові позиції в тісному колі збуджених глядачів. Свій меч, значно тонший за Ерагонів, ельфійка тримала в лівій руці. Юнак повільно вийняв Зарок із піхов. Вони незворушно вивчали одне одного, і Ерагонові спало на думку, що саме так розпочинались їхні бої з Бромом.

Але ось він обережно пішов уперед, і Арія миттю стрибнула назустріч, намагаючись поцілити йому мечем в ребра. Юнак відбив перший удар, та потім на нього посипалась ціла злива. Волосся юної красуні розтріпалося, а очі палали. Ерагон був просто приголомшений її дивовижною вправністю, але миттю згадав, як Бром розповідав про те, чим ельфи переважають людей. Отже; у мене немає шансів? Наче на підтвердження цього меч супротивника просвистів геть близько, ледь не зачепивши йому голову. «Але чому ж вона грається зі мною? — не встигав дивуватися юнак, ухиляючись від блискавичних ударів. — Невже вона й досі перевіряє мою вправність?»

Зрозумівши це, Ерагон вдався до найвигадливіших атак, швидко пересуваючись по колу й ловко, як йому здавалося, працюючи своїм довгим мечем. Та все було марно: Арія, ніби граючись, відбивала його напади. Поєдинок почав скидатися на танок, коли тіла то сходяться, то навпаки розлітаються у вирі бойового завзяття.

Незабаром Ерагон втратив відчуття часу, вже не пригадуючи, коли саме вони почали кружляти в цьому захоплюючому танку. З кожним ударом Зарок у його виснажених руках ставав дедалі важчим. Здавалося, у світі існували тільки випади й блоки, наче в механічному театрі. Нарешті, Арія, відбивши черговий невдалий удар юнака, приставила меча до його горла.

Хлопець застиг, відчувши смертоносний дотик леза. Він тремтів від напруги, але не міг нічого вдіяти. Немов крізь туман до нього долинув захоплений рев юрби й стурбований голос Сапфіри.

— Я перемогла, — почув він десь поблизу голос Арії.

Важко дихаючи, Ерагон насилу випростався. Фредрік реготав і захоплено плескав його по спині, а решта глядачів вітали юнака.

— Але ж я програв! — здивувався Ерагон.

— Ну то й що! — загув здоровань. — Зате як ви билися! Навіть я запозичив у тебе кілька нових прийомів!

Розчулений Орик підбадьорливо посміхався, і тільки Арія мовчки стояла неподалік. Раптом вона скинула руку, показуючи на сусідній пагорб, і мовчки подалася геть. Натовп ураз замовк і розступився перед нею, даючи дорогу переможниці.

— Мені час іти, — сказав Ерагон до гнома, сховав меча в піхви і, осідлавши дракона, глянув на тренувальне поле. Усі присутні з великою пошаною дивилися на великого вершника.

Коли вони підлітали до потрібного пагорба, Ерагон побачив Арію, що бігла під ними. Юнак мимоволі замилувався її чудовою фігурою.

— Бачу, вона тобі подобається, — зауважила Сапфіра.

— Так, — почервонівши, погодився юнак.

— У неї невиразне обличчя, як, зрештою, і у всіх людей, — пробурчав дракон. — До того ж, ще й видовжене, наче в того коня. Та й сама вона доволі незграбна.

— А ти часом не ревнуєш? — здивувався Ерагон.

— Ще чого! — почув він у відповідь. — Чого б це я мала ревнувати?

— Та ні ж бо — ревнуєш! — жартома наполягав хлопець. — Погодься!

— Я не ревную! — гаркнула Сапфіра, клацнувши при тому щелепами. Приземляючись, вона в розпачі скинула з себе юнака, але той, не звернувши уваги, скочив на ноги й помчав назустріч ельфійці.

Коли вони, нарешті, добігли до призначеного місця, в Арії було напрочуд рівне дихання. Тим часом захеканий хлопець іще довго не міг прийти до тями від хвилювання. Посміхнувшись, ельфійка несподівано звернулася до Сапфіри.

— Скулблако, — сказала вона, — ека целобра оно ун онр Шуртугал не хайна. Атра носу вайсе фрісай!

Ерагон майже нічого не зрозумів, але дракон несподівано лагідно глянув на Арію, кивнувши у відповідь.

— Я радий, що ти одужала, — нарешті озвався юнак. — Ми не знали, чи тобі взагалі пощастить вижити.

— Як бачиш, усе гаразд, якщо вже я прийшла, — м’яко відповіла ельфійка. — До того ж, я твоя боржниця. Ти врятував мені життя.

— Пусте, — зніяковів Ерагон, не знаючи, як змінити тему. — А як ти опинилася в Джиліді?

— Давай прогуляємось, — ухилилася від відповіді Арія.

Вони спустилися з пагорба й рушили до міста.

— Аджихад казав, що ти виростив Сапфіру з яйця.

— Було таке, — відповів юнак, ледь не вперше замислившись над тим, яких це зусиль йому коштувало.

Ельфійка зупинилася.

— Ти маєш знати, що саме тоді, коли ти знайшов яйце, мене схопили ургали. Ними керував Смерк. У полон також потрапили мої друзі, Фаолін і Гленвінг. Ті покидьки звідкись знали, де нас чекати, і влаштували засідку. Потім мене приспали дурманом і відправили до Джиліда. А Галбаторікс наказав Смеркові дізнатися, куди я сховала яйце, а також усе, то стосується мого рідного Елесмера. — Очі в Арії потемніли й вона заскреготала зубами. — Звісно, мене катували, — провадила вона далі. — Смерк віддав мене своїм воякам, і ті хотіли мене зґвалтувати, але силою думки я надовго знешкодила їхню хіть. Пізніше він наказав перевезти мене до Урубейна… Ось тут уже я по-справжньому злякалася, адже в мене не було сили протистояти цим потворам. Якби не ти, мене б знищили.

Слухаючи, Ерагон аж тремтів від ненависті до Смерка та його спільників. Дивно, як ця нещасна дівчина взагалі вижила.

— Навіщо ти мені про це розповідаєш? — тихо спитав він.

— Щоб ти знав, від чого мене врятував, — озвалась Арія. — Ти вчинив гідно, мій герою.

— А що ти робитимеш далі? — зніяковіло поцікавився Ерагон. — Повернешся до Елесмера?

— Ні, — відповіла ельфійка. — Я не покину варденів, їм потрібна моя допомога. А ось ти справді міг би. Я випробувала тебе в бою і маю сказати, що Бром добре вимуштрував свого обранця.