Чтение онлайн

– Та Господь з вами.
– Лисиця ледь стримався, щоб не перехрестити спврозмовника.
– Нехай Бог боронить вд таких передчуттв.

– Та я теж за те...

Сидли недовго. Потроху стали розповзатися у "нори". Псля дороги хотлося вдпочити. А можливо - сховатися вд пережитого щойно. Такою вже зроблено людину. Паном Страхом. позбутися цього не вийде нколи.

Глава . "Мстер "Чуж Обличчя"

27 вересня 1993 року, острв Авг, 08 год. 35 хв.

Наступного дня прокинувся пзно. Разом з задоволенням вдчував у здоровому молодому тл примну мць. Мг смливо назватися Вернидубом. Вивернув би не одного. Чи й Вернигорою. Але... Нехай живуть. гори. дерева. Природу-матнку нам слд усе ж любити. Вона ж нас любить. А на любов треба вдповдати взамнстю. Так вже заведено на планет Земля.

Ще трохи порозкошувавши на крохмальних простирадлах, зввся, зробив розминку й освжився пд душем.

Накинув на розгрте тло махровий халат. Теж блий. Як годиться. Усвся в крсло. Увмкнув телевзор. Надибав тутешн новини англйською. Послухав. Наприкнц - знову про "коштовност Пенелопи". Обнадйливого - нуль... Блокован вс кордони... шукамо не тльки в Грец... з'ясовано особу вбитого... Тон Хейвен, безробтний ммгрант... вдпрацьовуються можлив верс...

"Гм, доброго галасу наробило це пограбування, раз про нього постйно теревенять у новинах, - подумав логчно.
– А може, грецьк силовики просто граються в "бурхливу дяльнсть"? Надувають мильну бульку. А в самих - зачепитися н за що. От бережуть ши вд чергового намилювання. Щоб не сказати - мотузка".

Слдчого змнила вродлива двчина. Богдан укотре згадав про недавню шлюбну катастрофу. Непримн думки знов заворушились бридким гаддям. Нби прокинулись псля довго зими. збираються розповзатися всма закутками поранено душ.

На щастя, вд цього врятував Тейлор. Доречно постукавши.

– Мо шанування, - радо мовив Богдан, вдчиняючи.
– Заходьте. Сдайте. Як спалося на новому мсц?

– Дякую, чудово.
– Зовншнй вигляд поета повнстю пдтверджував слова.

– Мен теж, - потягнуся вд задоволення Лисиця.
– Таку могуть вдчуваю, що перевернув би цей острв догори дригом. ще й бурю потм здйняв би на мор.

– Не вистача тльки точки опори.
– Тейлор усмхнувся. За скельцями окулярв ховались оч мудро людини.

– Саме так, - погодився Богдан.
– Нершуч завжди знаходять причину нершучост.

– А правильно ж сказано, - серйозно мовив поет.
– До реч, за нч я навть скучив за вами. Знайом пвдоби неповних, а нби все життя товаришум.

– Чесно кажучи, я теж, - задоволено вдповв Лисиця.
– Щойно переглядав новини. "Коштовност Пенелопи", - пдморгнув.
– Знову, як вчора, показували слдчого. Коротко - н про що.

– Знаю, - ззнався поет.
– Теж дивився. Ми з вами - наче детективи як. Так цкавимося тим пограбуванням... Може, слд заснувати Орден лицарв-детективв? Бо скльки ж ще у свт тамниць рзних, загадок випадкв незвичайних?
– Тейлор усмхався. Лисиц, до сказаного.

– тод першою нашою справою ста тамниця "коштовностей Пенелопи"?
– логчно запитав Богдан.

– Чом би й н?
– теж логчно вдповв питанням на питання поет. Хоча це й зовсм нелогчно.

– Гм, - почухав потилицю Лисиця й кинувся в аналтику.
– Усе нби до цього й шло. Шкода, що ящик нчого нового не повдомив. З того, що встановлено особу ймоврного злочинця, зиск невеликий. Н його м'я, н статус нчого не да. Безробтний ммгрант. Ну то й що? Коштовностей при ньому не знайдено. А його смерть заводить слдство у звичайнснький глухий кут. Залишаючи злочин у кол. Замкненому.

– Чи мо вуха не брешуть мен?
– пародюючи Мартна-"Ункаса", риторично поцкавився мстер Тейлор.
– Чи перед мною справжнй мстер Фокс?

Богдан, не розумючи, мовчав. поет пояснив:

– Ви проавили одну суттву рч. Чим здивували. Ану згадайте абзац з кримнально хронки "Та Неа". Там же говорилось, що поряд з трупом, як тепер уже вдомо, Тон Хейвена виявлено напис "м-р Чуж Обличчя", зроблений кров'ю на бруквц. Кров'ю мстера Хейвена.

Тепер згадав. "Фейс" блиснув радстю.

– Тобто ви хочете сказати, - напружився Лисиця радсть розтанула, - що, конаючи, людина не буде згадувати дрбниц, а прагнутиме залишити щось таке, чого не захоче забирати з собою. Те, що турбу. Навть - на Божй дороз. Те, про що мусять дзнатися жив.

– Я б, друже, навть пшов дал, - перехопив нцативу запальний поет.
– "Мстер Чуж Обличчя" - спвучасник Хейвена , можливо, - його вбивця. Адже малоймоврно, що це вбивство - рч випадкова няк не пов'язана з "коштовностями Пенелопи". Скорше - навпаки. отой кривавий напис - це спроба в останн мит життя хоч якось указати на пдступного компаньйона, зробити крок до його викриття. Так би мовити, спокута, принаймн хоч таким чином, усвдомленого грха. Хай з запзненням. Намагання зробити останню добру справу. - свордна помста... Цей крок мстера Хейвена - шикарна знахдка для слдства. Крихтний, та все ж таки шанс. Тож у вашому зачарованому кол малесенька шпаринка. Крзь яку треба протиснутися слдчим , звсно, - нам, якщо в двох лицарв Ордену детективв не зникне бажання й дал цкавитися цим злочином. Таке соб вушко голки, крзь яке треба пройти...

– А це вже - хтозна...
– висловив цлком доречний сумнв Богдан. Проте потм, наче схаменувшись, додав: - Стривайте. Сьогодн слдчий говорив, що кордони заблоковано одразу псля повдомлення до полц. якщо за той час мстер Чуж Обличчя з тепер уже "свом" неоцненним вантажем не перетнув кордонв Еллади, надя, що коштовност ще в Грец. Хоча ймоврнсть цього й надто мала.

– Але якщо все-таки припустити, що й злочинець, вкрадене все ще в Грец, то як би вчинили на мсц того "мстера Чуж Обличчя" ви?

Поет вичкувально дивився на Богдана. Той вдповв псля коротких роздумв:

– Важко сказати. Варантв безлч. Але, як на мене, найкраще перечекати, доки ущухне весь цей лемент, а вже потм щось робити. А перечекати з успхом можна й на такому остров, як наш. Тихеньке й непримтне мсце - що ще треба для вткача? Для тихого залягання на дно? Купа шансв на успх. Правда, я бльш нж упевнений, що злочинець ма детально розроблений план. Без нього подбний спектакль дорвню самогубству. Тому можна смливо стверджувати, що смерть мстера Хейвена - черговий вдало виконаний пункт плану. Жорстокого й холоднокровного. Плану "мстера Чуж Обличчя". Чи ще когось, хто за ним стоть.