Щит і меч
Шрифт:
Штейнгліц грубо реготнув:
— Хай йому біс, фрейлейн, ви просто розумниця! Переконайте гера Лансдорфа створити школу з дівчат, що мають такі таланти, і ми всі готові стати кадетами в цій школі.
Фон Зальц сказав невдоволено:
— Фрейлейн Ангеліка порушує важливі питання про принципи підготовки жіночої агентури, бо сила жінки визначається її умінням впливати на слабкі струни чоловічі.
— Якщо чоловік слабкий, то на нього вже ніщо не може вплинути! — зітхнув Лансдорф.
— Браво! — вигукнула Ангеліка. — Ви просто неперевершені, гер Лансдорф!
Штейнгліц, наливаючи собі коньяк, сказав заклопотано:
— Баба-агентка… — І бридливо відкопилив губи. — Вони годяться в мирний час, і не проти росіян.
— Але чому? Хіба бог створив їх інакше, ніж нас? — насмішкувато скривив губи полковник.
Штейнгліц залпом випив коньяк і, зітхнувши, відповів грубо:
— А тому, що ці дикуни, як монахи в сірих сутанах, кидаються зараз тільки на одну молодичку, що складається із самих кісток. І вона вже мчить у наш бік, як утікачка з солдатського дому, де їй дуже перепадало.
— Не розумію ваших алегорій, — насупив брови полковник.
Вайс пояснив:
— Гер майор хоче сказати, що коли силою зброї не пощастило відразу переконати ворога в нашій перемозі, то на вряд чи жіночі чари змусить його змінити думку про нас.
— Саме так, — буркнув Штейнгліц, — чари! — І, дивлячись на Ангеліку порожніми очима, галантно промовив: — Але коли б ви, флейлейн, працювали проти нас, клянусь, я склав би зброю.
— Для жінки це найвищий комплімент, на який тільки спроможний розвідник, — сказав Лансдорф.
Звертаючись до Вайса, Ангеліка мовила:
— Там, у школі, заступник начальниці — росіянка. Одна половина її обличчя страшенно спотворена, а друга гарна, як профіль камеї…
— Виходить, дволика особа, — перебив Штейнгліц.
Вайс зрозумів, що йдеться про Люсю Єгорову. Стримано сказав Штейнгліцу:
— Справжній розвідник — це людина з тисячею облич. А яке з них справжнє, може зрозуміти лише той, хто сам не втратив власного обличчя.
Ангеліка кивнула, погоджуючись з Вайсом.
— Однак у вас оригінальний смак, — тихіше сказала вона. — Наскільки мені стало відомо, ви були не байдужі до цієї дівчини?
«Балакуче стерво! — подумав Йоганн про Клару Ауфбаум. — Це їй дорого обійдеться». І, усміхаючись, відповів:
— Фрейлейн, ми, абверівці, володіємо майстерністю перевтілюватися в кого завгодно. Але при всьому тому залишаємось мужчинами.
— Невже? — насмішкувато здивувалася Ангеліка. — У всякому разі, для мене це новина. Ви звичайно поводилися зі мною так скромно, що цю вашу скромність можна вважати тепер просто образливою.
Вайс пообіцяв багатозначно:
— Я заслужу вибачення у вас, фрейлейн, з вашого дозволу.
— А в тієї, росіянки, ми теж спочатку питали дозволу?
Лансдорф, що прислухався до цієї розмови, заохочувально підморгнув Вайсоні і сказав голосно:
— О, виявляється, і непогрішимі теж грішать, але тільки скромно і таємно. — Він розсміявся і схвально поклав руку на Вайсове плече.
Повільно наливаючи собі коньяк, Вайс зосереджено подивився на чарку, і раптом перед ним, наче видіння, постала Люся Єгорова, така, якою вона була, якою він уперше побачив її на піонерському зборі, — тоненька, радісна, осяйна. Вона йшла поруч з прапороносцем, і рука її, піднесена в піонерському салюті, ніби затуляла обличчя від сліпучого сонця, хоча день був дощовий, похмурий. І всім, хто дивився на цю струнку, як шахова фігурка, дівчину, здавалося, що вона випромінює яскраві промені, що вона сяє сонцем Артеку.
Він покрутив головою, ніби струшуючи ману, і, піднісши чарку з коньяком до губ, багатозначно глянув у прозорі, холоднуваті очі Ангеліки.
— За ваше найпалкіше бажання, фрейлейн. Ніби здалеку, до нього долинув стишений голос:
— … мене дуже розчарувало, — розповідала Ангеліка. — Я думала, буде страта. А вони роздягалися ліниво, як перед купанням. Перемовлялися між собою, підходили по черзі до ями і навіть ні разу не глянули на нас, хоча ми були останніми, кого вони бачили перед смертю. Вони просто зухвало не вважали нас за людей. Я навіть не впевнена, бояться вони болю чи ні, розуміють, що таке смерть, чи не розуміють. І лише голі, ніби заради пристойності, прикривалися руками.
Штейнгліц реготнув:
— Ну як же, коли на страті була присутня дама… — Додав похмуро: — Працювати з росіянами — це однаково, що вчити ведмедя ловити мишей у хаті. Я ні на мить не почуваю себе з ними спокійно. Виконувати операції з такою агентурою — те саме, що цькувати зайця вовчою зграєю. Ніколи не знаєш, на кого вони кинуться — на зайця чи на тебе.
— У вас сьогодні поганий настрій, — сказав Лансдорф.
— Так, — відповів Штейнгліц, — поганий. — Повідомив стиха службовим тоном — Курсант по кличці Гога — ну, той, що брав участь у страті через повішання свого земляка, — влаштував у літаку побоїще. Майже всю групу знищено. Поранений пілот встиг зробити посадку на фронтовій території, доступній для ворожого вогню. — Стенув плечима. — А був цей Гога такий тихий, надійний, і от — знову неприємність.
Вайс підвівся і, сяючи райдужною усмішкою, підняв чарку з недопитим коньяком:
— Панине, пропоную тост за нашу прекрасну даму, фею рейху, фрейлейн Ангеліку Бюхер.
Всі змушені були піднестися.
І тоді Йоганн побачив, як запобігливо розчинилися двері ресторану і в елегантному есесівському мундирі у супроводі цілої свити чинів СД і гестапо увійшов Генріх Шварцкопф. Генріхове обличчя змінилося: змарніле, брезкло-пихате, непорушне, як у мерця. На вилицях червоні плями, очі тьмяні, запалені, губи міцно стулені. В руках він стискував стек. Вдаривши цим стеком по столику, що стояв у центрі залп, скомандував:
— Тут! — і, незадоволено глянувши на компанію, що сиділа в кутку, голосно запитав у одного з офіцерів СД: — Ви певні, що тут немає осіб, присутність яких необов'язкова?
Лансдорф підвівся з-за столу. Тієї ж миті до нього підскочив комендант і став шанобливо, але настійливо шепотіти щось на вухо.
— А мені байдуже… — голосно сказав Лансдорф. — Хоч би він був племінник самого рейхсфюрера! — І ступив до Шварцкопфа, гордовито піднявши суху сиву голову.
Полковник фон Зальц так заклопотано тер клаптиком замші скельце монокля, ніби саме від цього залежала незаплямованість його фамільної честі.
Слово воина
1. Ведун
Фантастика:
фэнтези
рейтинг книги
На границе империй. Том 7. Часть 2
8. Фортуна дама переменчивая
Фантастика:
космическая фантастика
попаданцы
рейтинг книги
Запрети любить
1. Навсегда в моем сердце
Любовные романы:
современные любовные романы
рейтинг книги
Искатель 1
1. Валинор
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
рпг
рейтинг книги
Курс 1. Декабрь
4. Маркатис
Фантастика:
аниме
фэнтези
сказочная фантастика
рейтинг книги
Сержант. Назад в СССР. Книга 4
4. Второй шанс
Фантастика:
попаданцы
альтернативная история
рейтинг книги
Наследие Маозари 5
5. Наследие Маозари
Фантастика:
фэнтези
юмористическое фэнтези
рейтинг книги
На гребне обстоятельств
7. Живой лед
Фантастика:
фэнтези
рейтинг книги
Введение в социальную философию
Научно-образовательная:
философия
рейтинг книги