Тероріум
Шрифт:
Президент прителіпався у свої апартаменти, випив кілька пігулок транквілізатора і трохи подумав. Потім викликав Кіріл Кірілича і звелів негайно викликати до нього етого опитного сищика Учєнія… Через півгодини президент і П. С. Ученій сиділи на диванчиках у «м’якому куточку» в президентському кабінеті і розмовляли, як давні друзі.
– А якщо чесно, Петро Степанович?
– Якщо чесно, Авдотій Дормідонтович, то не знаю.
– Хто знає?
– Де?
– Як де?
– А тому «де», Авдотій Дормідонтович, що знати усе про це можуть якісь розумні істоти, але не в світі людей.
– То воно по вашому від нечистої сили, Степановичу?
– Боюсь, що так.
– Невже чорт має проти мене щось особисто, га, Степановичу, як ви гадаєте?
– Мені здається, що навпаки, - несподівано сам для себе знайшов вдалий хід П. С. Ученій.
– Що ви кажете?
– ожив А. Д. Кромєшний.
– Говоріть, говоріть, пане Ученій, бо ж ви знаєте, кругом одні ублюдки.
Довіряти не можна нікому. На вас одного покладаюсь! Ви єдина моя надія. Скажіть мені, що твориться?
– На мій детективний розум, товариш президент…
– Петре, - перебив Кромєшний, - давай без церемоній.
– Гаразд, Авдотію, - П. С. Ученія понесло, - отож мені здається, що те, яке ти називаєш нечистою силою, таки не байдуже до тебе (А. Д. Кромєшний зблід), але в сенсі не ворожому, а в дружньому. Давай припустимо, що та клята обручка, що змінює свій зовнішній вигляд, - від чорта. І - що?
– Що?
– прошепотів сухим ротом президент.
– Це - знак!
– Знак?
– Знак. Сили, Авдотій Дормідонтович, які посилають вам цей матеріяльний знак, до чогось вас спонукають.
– А як це знати, до чого?
– Давай будемо разом мислити, пане президенте, що означає для ситуації нинішньої України ювелірний предмет із золота? Правильно, це - символ опозиційних антипрезидентських, а значить, антинародних зловорожих сил. І Той, Хто посилає вам цю каблучку, що самоматеріялізовується, на щось натякає президентови України.
– На що, Петре, на що?
– Поміркуйте самі, Авдотій Дормідонтович, якби воно було із заліза, та ще й з емблемою «F», то чи звернули би ви на нього таку пильну і тривожну увагу? Ні. А якщо воно з’являється у формі символу антипрезидентських сил, а саме цих екстремалів-ювелірів, то й на них ці вищі сили, які здатні запустити програму самоматеріалізації предметів, спрямовують вашу президентську увагу.
– Думаєш?
– Я вже майже впевнений, Авдотій Дормідонтович.
Вищі сили, а саме Вартові Досконалої Ієрархії, не можуть більше спокійно дивитися, як у країні, яку вже стільки років очолює обраний достойник (легкий уклін у бік президента Кромєшного) порушується Лад. Отож Вони й послали цей красномовний предмет, що ретельно вписується у контекст політичної боротьби у сучасній Україні, для збурення ситуації і перелому її у бік, сприятливий для відновлення Ладу.
– Тобто порядку?
– Порядку, дисципліни, спокою.
– І що я маю робити, Степановичу?
– Винищити цих терористів-ювелірів, тобто розгромити всю їхню організацію. А одного-двох залишити живими і запитати, що вони знають про цю каблучку. Не може бути, аби у матеріяльному екзотеричному вимірі не було зв’язку між ювелірами, чортом і цим предметом, що так вам докучає.
– Але як, як, Петре, дві спецслужби, не кажучи вже про міліцію і військо, не можуть впоратися з цими бандитами, цими цинічними осквернителями святинь!… Це ж треба, авіацію нищити! Народне добро… - президентів голос затремтів.
– Я знаю, як, - урочисто промовив Ученій, - але для цього потрібні ресурси…
– Все, Петре Степановичу, все, що скажеш, лиш зроби для мене це!
П. С. Ученій роззирнувся кабінетом і побачив, що з правого кутка до нього лагідно й широко зичливо посміхається Фортуна…Через кілька годин у кабінеті президента України розпочалася термінова надзвичайна таємна нарада з питань боротьби з тероризмом. За столом сиділи усі силовики і міністр фінансів. Увійшов президент. Він був у загрозливо піднесеному настрої, від чого всі ґенерали, що підвелися і стали струнко, повтягували голови в плечі.
Міністр оборони, ґенерал армії Козлов конвульсивно зламав у руці червоно-синій олівець, а в міністра фінансів Ніщиха крапля поту впала з носа просто у склянку з мінеральною водою.
– Садісь!
– рявкнув президент.
Всі сіли.
– Слушай указ номєр… Кіріл, бля, какой номєр?
– Двє тисячі, Дотідортич, шєстьсот двадцать трі!
– Корочє, номєр нє імєєт значєнія, - продовжував президент.
– Там прочітаєтє самі, а тепер слухайте суть.
Для борьби з тєрорізмом создайотся спецподраздєлєніє: команда «Орел Б». Туда входять спецнази - КҐБ, Курвенко!
– Я!
– Пойняв?!
– Так точно!
– Золо… тойсь, Лайнов.
– Я!
– Дошло?
– Так точно!
– Армія. Козлов!
– Я.
– Шо нє ясно?
– Всьо ясно, товариш…
– Садісь, Козлов, - обірвав міністра президент.
– Фінансовоє обєспєчєніє - без огранічєній! Ніщих!
– Но, товариш президент… - скривився міністр фінансів.
– Ніщих!
– підвищив голос президент.